Back

    До відома!

    Україна займає 9 місце серед 42 досліджуваних країн за відсотком жертв булінгу серед підлітків. Торік у нашій країні 67% дітей стали жертвою чи свідком цькування. 40% постраждалих взагалі ні з ким не ділилися проблемою.

    Жертвами булінгу найчастіше стають діти, які чимось вирізняються серед інших. До прикладу, скромно одягнуті, відмінники в навчанні, не мають дорогих ґаджетів або є представниками іншої раси. Раніше таких дітей називали “білі ворони”. Загалом, жертви – це діти, які не можуть опиратися та протистояти агресії. Вони бояться. Деякі діти не захищаються, бо мають установку від батьків – “битися – погано”. Замкнені в собі, одинокі, недовірливі, повільні діти часто приваблюють агресора своїм типом характеру.

    Глядачами стають діти, які бояться опинитися на місці жертви чи не хочуть зіпсувати стосунки з булером. У таких дітей з’являється захисна реакція – “мене це не стосується” або “добре, що не я”. Свідки не реагують, але перебувають під враженнями від побаченого. Вони відчувають страх, перебуваючи в школі, відчувають себе безпорадними. Іноді діти мають відчуття провини через власну бездіяльність. Глядачі змушені вибирати між силою та слабкістю. Зазвичай їм не дуже хочеться асоціюватися зі слабкими.

    Хто ж такі булери? Прийнято вважати, що це діти з неблагополучних родин. Це не так. Булерами стають представники заможних та інтелігентних родин. Там дітям вистачає уваги й любові дорослих. Іноді батьки для них не авторитет. Тому через цькування, залякування утверджуються за рахунок інших. Дівчата, які цькують, зазвичай мають соціальний авторитет серед подруг. Хлопці – переконані у власній силі, усі питання вирішують кулаками і залякуванням. 

    Часто розвитку булінгу сприяє виховання у сім’ї: конфлікти між батьками, неповага одне до одного, обмеження прав дитини, залякування. Насильство над дитиною в родині може спровокувати в неї бажання домінувати над іншими поза власним домом. Прагнення принизити або покалічити інших виростає з почуття власної неповноцінності. Тобто, вдома дитина не може протистояти батькам, які її б’ють чи сваряться. Натомість у школі, серед однолітків, їй це під силу. Дитина відчуває, що має владу над іншими. Серед причин булінгу також статеве дозрівання. Під час гормональної перебудови в крові підвищується тестостерон і адреналін. Це призводить до збільшення агресії, виникає схильність до садизму. 

    Маркери булінгу (те, що виділяється в поведінці, на що треба звернути увагу в першу чергу, і не залишити без уваги, без психолого-педагогічної реакції, корекції, впливу):

    • небажання дитини йти на навчання;
    • наявні ознаки фізичного насилля (синці, подряпини, зіпсовані речі та інше);
    • зміна поведінки дитини (надто спокійна, нехоче розмовляти, має смуток, депресивність, в`ялість, підвищена агресивність, імпульсивність та інше);
    • соматичні захворювання, скаржиться на болі в животі, голові, інших органах;
    • депресивний стан;
    • порушення сну;
    • агресія в поведінці, мові.

    «Зупинимо поширення булінгу серед студентів!»

    Нині серед студентської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здісненого самими дітьми у ставленні один до одного. Останнім часом серед молоді спостерігається безліч негативних явищ в міжособистісних відносинах (конфліктність, агресивність, жорстокість), які починають проявлятися ще в школі. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена.

    Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

    Як показує практика, форми булінгу можуть бути різними: систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду людини); задирство; фізичні і психічні приниження; різного виду знущання; бойкот та ігнорування; псування особистих речей тощо.

    Існують наступні типи булінгу та його форми:

    • Фізичний – завдання ударів, штовхання, пошкодження або  крадіжка власності;
    • Психологічний – виключення інших із групи чи розповсюдження пліток або чуток;
    • Усний (словесний) – обзивання, глузування або висловлювання, якими ображається стать, раса, національність;
    • Письмова – написання записок або знаків, що є болючими чи образливими;
    • Електронний (загальновідомий як кібербулінг) – розповсюдження чуток та образливих коментарів з використанням електронної пошти, мобільних телефонів (наприклад, надсилання СМС) і сайтів соціальних мереж.

    Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

    • переслідувач (булер);
    • жертва; 
    • спостерігач.

    У сучасній психології існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи «булера» та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.

    Ось як визначають типові риси студентів, схильних ставати булерами:

    • вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших студентів, переслідуючи власні цілі; імпульсивні й легко шаленіють;
    • вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і викладачів);
    • вони не виявляють співчуття до своїх жертв.

    Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

    • вони полохливі, вразливі, замкнуті й сором’язливі;
    • вони часто невпевнені в собі, тривожні, нещасні й мають низьку самоповагу;
    • вони схильні до депресії;
    • вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж з однолітками.

              Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо. Булінг –  явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються, зазвичай, уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанню з боку своїх однолітків), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатися викладачі, соціальні педагоги, психологи.

             Що можна зробити,  щоб зупинити явища булінгу в студентському середовищі:

    • Виховувати здорові стосунки у групі;
    • Не залишайтеся байдужими;
    • Дайте зрозуміти студентам, що соціальний стан не є приводом для цькування;
    • Дайте зрозуміти студентам, що сильніший – не означає розумніший, що фізичні вади  – це не вина людини;
    • На особистому прикладі показуйте, що ви не підтримуєте явище булінгу;
    • Поважайте думки та погляди інших;
    • Виявляйте доброзичливість, повагу до інших, підтримуйте один одного та поважайте право кожного бути самим собою, виявляйте готовність до примирення;
    • Покажіть студенту перевагу, що увагу викладачів та одногрупників можна привернути до себе гарними вчинками.

                       Де можна отримати допомогу студенту?

             Якщо Ви постраждали від булінгу – зверніться до класного керівника групи, психолога, соціального педагога, дирекції навчального закладу.

             Якщо Вам необхідна правова допомога (юридична консультація, складання заяви, інших документів) – зверніться до Єдиного контакт- центру безплатної правової допомоги за номером 0 800 213 (цілодобово і безкоштовно в межах України).

    Кібербулінг

    Анонімні погрози, тролінг, хейтинг, кіберсталкінг, секстинг – усе це сучасні різновиди цькування в Інтернеті. Така форма насильства набирає все більших обертів. Часто діти не розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу. Більш того, батьки самі часто не розуміють, як себе поводити в Інтернеті та яким чином захистити дитину.

    Якщо булінг – це психологічний терор, цькування, побиття однієї людини іншою, то кібербулінг – це «цькування онлайн». Будь-які форми кібербулінгу мають на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства (на відміну від булінгу). Найчастіше знущання передбачають залякування жертви, поширення чуток або зображень з образливим підтекстом, публікацію особистої інформації або фотографій, загроз, створення фіктивних сторінок. 

    Платформою для кібербулінгу стають соціальні мережі, додатки для обміну миттєвими повідомленнями, електронна пошта, форуми, блоги, онлайн-відеоігри тощо.

    Кібербулінг на перший погляд може здатися менш серйозним явищем, ніж реальна агресія. Але наслідки кібербулінгу бувають дуже важкими, в їх список можуть входити не тільки негативні емоції (сором, страх, тривога), але і суїцидальні думки та спроби.

    Кібербулінг, як і будь-яке інше цькування, небезпечний для психологічного здоров’я жертв. Дослідження показують, що цькування часто призводить людей (особливо дітей і підлітків) до депресії та інших розладів, у них знижується самооцінка, вони виявляються в ізоляції.

    Кібербулінг має декілька проявів. Подумайте, чи зустрічалися Ви хоча б з одним із них та запитайте чи зустрічалися з ними Ваші діти:

    • Чи отримували Ви погрозливі або образливі повідомлення (в т.ч. і троллінг)?
    • Чи надсилали Вам (спам) відео та фото порнографічного характеру?
    • Чи видаляли Вас демонстративно із спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор тощо?
    • Чи поступала Вам пропозиція проголосувати «за» чи «проти» когось в образливому опитуванні?
    • Чи провокував Вас хтось до самогубства чи понівечення себе?
    • Чи створювали Вашу фейкову сторінку, викрадали Ваші особисті фото чи інформацію?
    • Чи надсилали Вам фотографії із відвертими зображеннями?
    • Чи просили Вас надіслати свої особисті фото відвертого характеру?
    • Чи закликали Вас до сексуальних розмов чи переписок?

    Як розпізнати, що Ваша дитина чи близька Вам людина піддається кібербулінгу? Серед основних ознак – часті зміни настрою, нервові відповіді на запитання, для дітей – спроби уникнути спілкування з однолітками, пропустити заняття і видалення профілів з соціальних мереж. Звичайно, жоден з цих ознак не є гарантією того, що над людину знущаються, але вони точно повинні викликати занепокоєння у близьких.

    Як уникнути кібергбулінгу

    По-перше, є безліч різних технічних рішень. Фейсбук, Інстаграм та інші соціальні мережі дозволяють позбутися від неприємних коментарів і повідомлень за допомогою налаштувань. Ви також можете заборонити людям відзначати себе в записах і на фотографіях. Зрештою, кривдників можна просто заблокувати. Якщо Ви самі не знаєте як це зробити, серед налаштувань соціальної мережі завжди є онлайн-помічник, де розписано як це зробити. Крім того, якщо хтось ображає Вас або Вашу дитину в соціальній мережі, на нього можна поскаржитися адміністрації ресурсу за допомогою кнопки «Report» ( «Поскаржитися»).

    По-друге, є рекомендації більш загального спрямування. І дорослим, і дітям не варто публікувати у відкритому доступі особисті дані – наприклад, номер телефону. Жертвам кібербулінгу важливо не залишатися з переслідуванням один на один – треба з кимось поділитися, бажано з компетентною людиною, юристом. Телефон системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103.

    Кібербулінг та законодавство: як захистити себе?

    Україна входить в ТОП-10 країн Європи за поширеністю булінгу серед школярів 11–15 років. Такі дані наводить ВООЗ.

    Якщо кібербулінгу уникнути не вдалось, пам’ятайте про відповідальність за булінг (у тому числі й кібербулінг), як для тих, хто його вчиняє, так і для тих, хто просто спостерігає.

    За булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи передбачений штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин. За такі дії, вчинені повторно протягом року після або групою осіб – штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин. Якщо булінг (цькування) вчинить дитина у віці до 16 років – відповідатимуть її батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

    Куди звертатися:

    • УГСПЛ. Docudays UA спільно з Українською Гельсінською спілкою з прав людини (УГСПЛ) пропонують кваліфіковану юридичну допомогу дітям та/чи батькам дітей, які опинились у ситуації кібербулінгу. Якщо Ви страждаєте від постійних образ в Інтернеті; Ваш аккаунт зламали та поширили особисті дані; чи Ви наразилися на інші небезпеки в мережі — звертайтеся по правову допомогу. Телефони київської приймальні УГСПЛ: (044) 383 9519, 094 928 6519. Працює в будні з 10:00 до 18:00. Мешканці інших регіонів України за цими самими номерами можуть дізнатися адреси найближчих до них приймалень УГСПЛ, куди можна звернутися за допомогою.
    • Національна дитяча «гаряча» лінія. Професійні психологи і юристи Національної дитячої «гарячої» лінії допоможуть розібратися зі складнощами й вирішити будь-яку твою проблему, в тому числі, пов’язану з цькуванням в онлайні. Безкоштовний номер: 0 800 500 225 або короткий номер: 116 111 (безкоштовно з усіх мобільних). Лінія є анонімною та конфіденційною. Працює в будні з 12:00 до 16:00.
    • Поліція. Можна звернутися до поліції за номером 102 (цілодобово).
    • Правова допомога. Якщо потрібна правова допомога чи порада, звертайтеся до найближчого місцевого центру чи бюро правової допомоги, дізнавшись контакти на сайті legalaid.gov.ua. Можна зателефонувати та проконсультуватися у фахових юристів, як поводитися, щоб бути в безпеці: 0 800 213 103. Номер працює цілодобово — безкоштовно в межах України.

    Ось і все! І пам’ятайте, що безпека в Інтернеті – це важливо, адже він вже став невід’ємною частиною сучасного життя!

    Куди звернутися людині, яка стала жертвою або свідком домашнього насилля

    Для отримання допомоги та консультацій можна зателефонувати до правоохоронних органів або в правозахисні організації.

    Основні номери:

    Чат-боти МВС України #ДійПротиНасильства

    Важливо: оскільки, перебуваючи в одному приміщенні з кривдником, жертва домашнього насилля, не завжди має можливість розповісти про насильство телефоном (це також особливо актуально під час карантину), вона може скористатися чат-ботами МВС України #ДійПротиНасильства у месенджерах:

    Зокрема, чат-бот може допомогти людині викликати служби допомоги (поліцію і швидку), переадресувати на спеціалістів безоплатної правової допомоги, які нададуть юридичну консультацію в онлайн-режимі; надати контакти інших служб допомоги, а також роз’яснити, що таке домашнє насильство та як йому протидіяти.

    Інформаційна кампанія «Розірви коло» – це частина масштабної програми UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення із протидії та запобігання домашнього та/і гендернозумовленого насильства в Україні. Кампанія реалізується за підтримки уряду Великої Британії.

    Translate »